Пірол від 100г

Пірол-ароматичний п'ятичленний азотистий гетероцикл, має слабкі кислотні властивості. Міститься в кістковому маслі (яке отримують при сухій перегонці кісток), а також в кам'яновугільної смолі. Пірольні кільця входять до складу порфіринів — хлорофілу рослин, гему гемоглобінів і цитохромів і ряду інших біологічно важливих сполук.

Рег. номер CAS: 109-97-7

Рег. номер EINECS: 203-724-7

Залиш позитивний відгук та отримай 20,00 грн на мобільний рахунок

Час роботи:

Пн-Пт 8:00 - 21:00

Сб-Нд 9:00 - 18:00
Обід з 12.00 до 13.00

Пірол являє собою безбарвну рідину, що нагадує по запаху хлороформ, повільно темніє при стоянні на повітрі. Він злегка гігроскопічний, трохи розчинний у воді і добре розчинний у більшості органічних розчинників. Структуру піролу запропонував в 1870 р Байєр, грунтуючись на його окисленні хромовою кислотою в малеїнімід і утворенні його при перегонці сукциніміду з цинковим пилом.

Пірол є слабкою NH-кислотою (pKa 17,5 у воді) і реагує з лужними металами та їх амідами в рідкому аміаку або інертних розчинниках з депротонуванням за положенням 1 та утворенням відповідних солей. Аналогічно проходить і реакція з реактивами Гриньяра, при якій утворюються N-магнієві солі. N-заміщені піроли реагують з бутил-і феніллітієм, металізуючись в α-положення.

Пірол є електронозбагаченою ароматичною системою (π-надлишковим гетероциклом), в якій ароматичний секстет електронів розподіляється по п'яти атомах циклу. Внаслідок цього проявляє сильні нуклеофільні властивості: для нього характерні реакції електрофільного заміщення, що йдуть переважно по α-положенням. Пірол чутливий до сильних кислот: його протонування веде до втрати ароматичності, що утворюється при цьому протонований катіон атакує нейтральні молекули піролу, що веде до полімеризації з утворенням смолистих продуктів, забарвлених в червоний Колір(Т. зв. пірол-червоний).

Нітрування і сульфування внаслідок чутливості піролу до кислот проводять нейтральними агентами — ацетилнітратом (утворюється переважно 2-нітропірол з домішкою 3-нітропохідного) і комплексом сірчаний ангідрид-піридин (утворюється 2-піролсульфокислота).

Пірол галогенується в м'яких умовах, утворюючи тертрагалогенпіроли і вступає з солями діазонію в реакцію азосполучення, утворюючи в слабокислому і нейтральному середовищі 2-азопохідні, а в лужному — біс-2,5-діазопохідні.

Незаміщений пірол реагує з вуглецевими електрофілами, утворюючи продукти заміщення.

Так, пірол ацилюється оцтовим ангідридом при 100 °C, утворюючи суміш 2-ацетил - і 2,5-діацетилпіролів; формілюється за положенням 2 за Вільсмейєром-Хааком (диметилформамід і POCl3) і Раймером-Тиманом (хлороформ і NaOH); в реакції Манніха (формальдегід і діалкіламіни) утворює 2-(діалкіламінометил)піроли; реагує з активованими карбонільною або нітрильною групою алкенами (акрилати, малеїновий ангідрид, Акрилонітрил) за типом приєднання за Міхаелем, утворюючи продукти алкілування за α-положеннями.

Активованими алкілгалогеніди (алліл - і бензилгалогеніди) в присутності слабких підстав пірол алкіліруется по α-положенням, йодистим метилом в жорстких умовах 100-150°C — також і в положення 3 і 4. Крім того існує ще й реакція повного йодування піролу.

Пірол є настільки сильним нуклеофілом, що реагує навіть з таким слабким електрофілом, як CO2, карбоксилируясь при нагріванні під тиском з водним розчином карбонату амонію з утворенням амонієвої солі пірол-2-карбонової кислоти.

Заміщені піроли синтезуються по Паалю-Кнорру реакцією 1,4-дикетонів з аміаком або первинними амінами.

Історично найбільш значущий лабораторний синтез піролу-піроліз амонієвої солі слизової кислоти (легко одержуваної окисленням галактози), цей синтез являє собою варіант синтезу Пааля—Кнорра.